Світлана Михайленко: “Поняття «ґендер» багатьох плутає, тому хотілося б, щоб доносили інформацію спеціалісти”
Від чого залежить ефективність впровадження гендерної освіти у звичайних школах? У якому форматі краще надавати підліткам інформацію про гендерну рівність, права людини, дискримінацію та гендерні стереотипи. Про все це і не тільки розповіла начальниця відділу освіти, молоді та спорту Приютівської громади Світлани Михайленко.
Нагадаємо, що команда громадської організації «Олександрійський гендерний інформаційний центр» разом з вчителями та освітянами з Новопразької і Приютівської ТГ, залученими експертами розробляє факультативну, модульну, освітню програму для старшокласників «4 кроки до гендерної рівності» в рамках проєкту «Тренд на рівність», що втілюється за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Жінки України: залучені, спроможні, незламні» і впроваджується організацією ПАКТ Україна.
Світлано Леонідівно, на Вашу думку, чи потрібні гендерні знання в школі та спеціалізовані програми з гендерної рівності?
- Досі існує чимало гендерних стереотипів і упереджень, які суттєво гальмують досягнення рівних можливостей жінок і чоловіків, а оскільки освіта є одним із найпотужніших агентів соціалізації, то вона закріплює ці стереотипи – тому звичайно потрібно формувати гендерні знання ще зі школи. Інтеграція гендерної складової може відбуватися в освітні програми різних предметів, а може бути, як варіант, окрема факультативна програма.
Який формат гендерної освіти, на Вашу думку, прийнятний в освітньому закладі? Які методики викладання вбачаєте ефективними?
– Гендерну освіту можна впроваджувати, використовуючи різні методики. Якщо говорити про дітей то формат повинен бути інтерактивним і зрозумілим. Формальної освіти їм сьогодні достатньо. Тому на мою думку важливо, щоб заняття проходили в якомога легшій формі. З досвіду добре сприймаються групові вправи або ігрова форма. Також для того щоб інформація краще сприймалася рекомендую менше теорії та більше практичних прикладів.
На Вашу думку, від кого чи від чого залежить успішність впровадження гендерних знань в освітніх закладах?
– Звичайно важливо, хто впроваджує гендерну освіту в школі. Треба звернути увагу не лише на посаду: практичний психолог, соціальний педагог, вчитель основ здоров’я, а на спеціаліста як на людину. Чи зможе він або вона адекватно пояснити що таке гендер, а що таке стать. Поняття «ґендер» багатьох плутає, тому хотілося б, щоб доносили інформацію дітям насправді компетентні, вільні від гендерних стереотипів люди. Також важливо щоб людина, яка працюватиме з дітьми помічала негативні наслідки гендерної нерівності на локальному та національному рівні, щиро бажала уникнути їх в майбутньому.
Як стереотипи закладені в дитинстві впливають на подальше життя? На вибір професії? На самореалізацію підлітків?
- Чомусь батьки вирішують ще з дитинства за дітей, якими іграшками їм гратися, які гуртки відвідувати, де краще вчитися. Є “дівчачі” та “хлопчачі” іграшки й “жіночі” та “чоловічі” професії в стереотипному розумінні. І це може відкласти свій відбиток на професійній самореалізації. Дівчата можуть прекрасно розбиратися в техніці, а хлопці можуть стати прекрасними кутюр’є. На мій погляд, найважливіше, щоб обрана професія людині подобалася, приносила задоволення та гідно оплачувалася. І це аж ніяк не залежить від статі. Наприклад, син моїх знайомих, які проживають у Німетчинні, працює вихователем в дитячому садку. Він успішно самореалізується в професії і це є суспільною нормою закордоном. В Україні, на жаль, чоловіків-вихователів дуже мало. І я думаю, насамперед тому, що ця посада в нас низькооплачувана. У нас є негласний розподіл на “жіночі” та “чоловічі” професії, і “жіночі” найчастіше менш дохідні.
У чому на Вашу думку відмінність поняття фемінізму і гендерної рівності?
- Феміністки – це жінки й чоловіки, які виступають за гендерну рівність. Тобто, борються за забезпечення рівності прав та можливостей між чоловіками та жінками. Тому фемінізм – це суспільний рух, ідеологія якого будується на понятті гендерна рівність.
Інформація, яка представлена, є виключною відповідальністю ГО «Олександрійський гендерний інформаційний центр» та не обов’язково відображає погляди Уряду Канади і організації Пакт.
Журналістка Катерина Карпенко: «Поділ хобі і спорту на «дівчачий» і «хлопчачий» стає перепоною на шляху до самореалізації»
Як не здійснена в дитинстві мрія може вплинути на людину в дорослому житті і навіщо в школах потрібні позакласні години на теми гендерної рівності? Про все це і не тільки запитали у Катерини Карпенко, журналістки та експертки з гендерної рівності.
Нагадаємо, що команда громадської організації «Олександрійський гендерний інформаційний центр» разом з вчителями та освітянами з Новопразької і Приютівської ТГ, залученими експертами розробляє факультативну, модульну, освітню програму для старшокласників «4 кроки до гендерної рівності» в рамках проєкту «Тренд на рівність», що втілюється за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Жінки України: залучені, спроможні, незламні» і впроваджується організацією ПАКТ Україна.
- Катерино, як гендерні стереотипи закладені в дитинстві впливають на подальше життя, на самореалізацію?
- Щойно батьки на УЗД дізнаються стать дитини, вони вже починають її гендерувати, не всі правда, але більшість. Починають купувати блакитний або рожевий одяг, такого ж кольору й інші речі. А далі від дівчинки очікують, що стереотипно вона буде милою, привітною, усміхненою, любитиме ляльок і сукні. Натомість від хлопчика очікують мужності, кмітливості, непосидючості, захоплення машинками і супергероями.
Коли діти підростають і стає питання їх розвитку, то тут дуже помітні батьківські стереотипи щодо розподілу гуртків і спортивних секцій на ті, які більше підходять дівчаткам і ті, що кращі для хлопців.
При цьому не завжди враховуються побажання дитини і вкрай рідко у неї є вибір спробувати різноманітні гуртки і секції і обрати ті, що сподобаються дитині. І в цьому я вбачаю велику трагедію, коли дівчинка не може стати успішною боксеркою, а хлопчик хореографом тільки через те, що оточення їм не дозволило це зробити тому що «ти ж дівчинка», «а ти ж хлопчик». Це стосується і хобі, і вибору професії, і поведінки у стосунках. Такі дорослі потім змушені жити не своїм життям, адже тоді, у дитинстві, близьке оточення їх не підтримало і натомість дало свої «поради» яким чи якою ти маєш бути.
- На вашу думку, чи сьогодні актуальне навчання гендерній рівності в школах?
- Так, на мою думку, це дуже важливо. Бо гендерна рівність – це не про те, що хтось має відповідати якимось нормам і критеріям, а це про право бути собою, незважаючи на стать і мати рівні можливості для вибору своєї професії, творчого хобі чи спортивної секції.
Всі діти різні. Знання про гендерну рівність пропонують кожному і кожній вибір, а не нав’язування стереотипів. Поділ хобі і спорту на «дівчачий» і «хлопчачий» стає перепоною на шляху до самореалізації.
- Який формат гендерної освіти, на Вашу думку, прийнятний в освітньому закладі?
- Я вважаю, що це мають бути позакласні години і щоб розповідали про гендерну рівність вчителі – ті люди, з котрими діти добре знайомі і котрим довіряють. Ми підготували такий формат навчання, щоб він водночас був цікавий для підлітків і простий для подання його вчителем. Ми пропонуємо вправи, відео, короткі презентації, час для обговорення і отримання відповідей на запитання.
- А як Ви думаєте,від кого чи від чого залежить успішність впровадження гендерних знань в освітніх закладах?
- На моє переконання, це залежить від керівництва школи, самих учителів, підтримки батьків і в певній мірі від голови територіальної громади. Я знаю, що вчителі сьогодні здебільшого дуже активні, вони відвідують різноманітні курси офлайн і онлайн і потім отримані знання передають своїм учням. Зокрема такі проєкти стосуються відповідального споживання інформації і боротьбі з маніпуляціями та фейками. Я переконана, що і тема гендерної рівності не менш важлива, а та програма, яку ми розробили для вчителів, їм сподобається і вони зможуть нею користуватися впродовж навчального року, а потім будуть продовжувати її наступного року для інших старшокласників.
Інформація, яка представлена, є виключною відповідальністю ГО «Олександрійський гендерний інформаційний центр» та не обов’язково відображає погляди Уряду Канади і організації Пакт.
Заступниця
директора з виховної роботи у Новопразькому НВК Ірина Півняк: “Якщо дитину
переслідують стереотипи, то це може негативно вплинути на професійний вибір”
Гендерна рівність сьогодні є однією з тем, що стосується самореалізації у різних сферах життя та викликає неоднозначне ставлення соціуму. Люди часто не вірно трактують поняття гендерної рівності та фемінізму, плутають їх із сексуальністю. Тому важливо починати говорити про це з дитинства. Та яким чином краще донести непросту тему підростаючому поколінню та ще й так щоб це було цікаво Олександрійський гендерний інформаційний центр поцікавився у заступниці директора з виховної роботи Новопразького навчально-виховного комплексу Ірини Півняк.
Нагадаємо, наразі команда громадської організації разом з вчителями та освітянами з Новопразької і Приютівської ТГ розробляє факультативну, модульну, освітню програму для старшокласників “4 кроки до гендерної рівності” в рамках проєкту “Тренд на рівність”, що втілюється за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Жінки України: залучені, спроможні, незламні» і впроваджується організацією ПАКТ Україна.
Ірино Григорівно, на Вашу думку чи потрібні гендерні знання в школі? Спеціалізовані програми з гендерної рівності?
- Я вважаю, що будь-які знання необхідні учням, а особливо ті, які роблять дитину унікальною, неповторною і єдиною в своїх бажаннях. Усі діти мають різні характери, але вони рівні у своїх правах і це не забороняє їм бути рішучими, толерантними, сміливими, відповідальними, чуйними, доброзичливими, милосердними, незалежно від того, якої вони статі. Просто треба вміти правильно донести їм значення слів «гендер та гендерна рівність». Адже сучасна українська школа має бути найкращим місцем, де наші діти отримують якісну, найактуальнішу інформацію, вчаться і виховуються на засадах поваги один до одного. Щодо державних програм, то ми, освітяни, користуємося Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини, Загальною декларацією прав людини, Законом України про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні. До речі, у 2021 році Міністерство освіти і науки планує розробити та затвердити Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти. Це одне з п’яти зобов’язань України як учасниці ініціативи «Партнерство Біарріц»”. Тому спеціалізовані програми однозначно потрібні.
Який формат гендерної освіти прийнятний в освітньому закладі? Які методики викладання ефективні?
- Ця тема для мене особисто і наших вчителів, хоч і не нова, але складна. Та ми все одно на уроках основ здоров’я, на виховних годинах, курсах за вибором, просвітницьких тренінгах, школі етикету, відвертих розмовах піднімаємо питання щодо гендеру і статі. Хоча, здобувачі освіти, зазвичай часто плутаються в термінології, але цікавість не зникає. Дуже ефективний метод «рівний рівному», коли учні передають почуту інформацію своїм одноліткам.
Як на Вашу думку, від кого чи від чого залежить успішність впровадження гендерних знань в освітніх закладах?
- Гендерні знання здобувачам освіти повинні, звісно, давати спеціально навчені люди. Зазвичай, це вчителі, практичні психологи, соціальні педагоги, які пройшли курси підвищення кваліфікації і які розуміються на даній тематиці.
Як
гендерні стереотипи закладені в дитинстві впливають на подальше життя? На вибір
професії? На самореалізацію?
- На мою думку, дуже впливають гендерні стереотипи закладені в дитинстві. Коли батьки вірять у тебе, коли говорять, що крім тебе цього ніхто краще не зробить і у тебе вже є так званий «імунітет» (я зроблю це найкраще і більш ніхто), тоді він передається по ланцюжку в родині. Необхідно, щоб дитина сама зрозуміла, що поруч існує інший світ, де вона може собі дозволити самостійно, не озираючись на думку однокласників вибирати ту професію, яка їй до вподоби, а не йти «за компанію». І щоб суспільство це оцінювало адекватно. Тому необхідно проводити просвітницьку роботу з батьками, адже головні гендерні стереотипи формуються у сім'ї. У школу дитина приходить уже із стереотипами, а руйнувати їх ще важче ніж вчити спочатку.
Коли дитину переслідують стереотипи, то це може негативно вплинути на вибір її професії, можливо не у всіх, але у більшості. Ми, дорослі, в першу чергу повинні бачити перед собою не хлопчиків і дівчаток, а людей і пам’ятати, що вони вільні та унікальні.
Освітяни Новопразької та Приютівської громад долучились до тренінгу “Крокуємо до гендерної рівності”
У п’ятницю, 5 листопада, для вчителів та психологів Новопразької та Приютівської ТГ пройшов тренінг “Крокуємо до гендерної рівності”, що організований у рамках проєкту ГО ОГІЦ “Тренд на рівність”.
Навчання проходило інтерактивно. Важливі поняття пропрацьовувались на практиці. Учасники тренінгу розібрались, в чому різниця між гендером та статтю, створивши чоловічий та жіночий портрети, з’ясували, як стереотипне бачення впливає на сприйняття людей, про яких ми майже нічого не знаємо і робимо висновки за зовнішніми показниками та через це часто помиляємось.
Тренерка Дар’я Полтавська майже до кожної теми підібрала цікаві вправи, а їх було достатньо для того, щоб якомога краще зануритись в тему гендерної рівності та пропрацювати з власними стереотипами. Ділились досвідом і самі учасниці. Так, під час одного із завдань освітянки виписували власне бачення щодо гендеру в школах, і які дії можуть покращити дане питання.
Тетяна Козар, експертка проєкту, арт-коуч:
“Отже, після тренінгу очікування справдилися на всі 100%. “Зібрала в пробірочки всі компоненти” і “отримавши повну торбу зерна” все дописала. Дякую всім і особливо Дар’ї Полтавській за нові знання, поради і натхнення!!!!”
У результаті учасники детально познайомилися зі змістом модульної, факультативної програми для підлітків “4 кроки до гендерної рівності” і проєктом гайдлайну, інтерактивної інструкції для вчителів, що презентує цю програму. Нагадаємо, що тестування програми вже триває, а фінальна версія буде надрукована наприкінці року.
Проєкт «Тренд на рівність» втілюється за підтримки Уряду Канади в рамках проєкту «Жінки України: залучені, спроможні, незламні», що впроваджується організацією Pact Ukraine. Інформація, яка представлена, є виключною відповідальністю ГО «Олександрійський гендерний інформаційний цент» та необов’язково відображає погляди Уряду Канади і організації Пакт.
Немає коментарів:
Дописати коментар